РОБОТА З ДИСКАМИ
Принципи запису інформації на поверхню дискети.
Диски мають одну чи кілька магнітних поверхонь, на яких може записуватись інформація. Гнучкі магнітні диски мають одну таку поверхню, вінчестери – декілька. Поверхня диску розбивається на доріжки і сектори. Доріжки – це концентричні кола, вздовж яких записується інформація. Сектор – це мінімальна одиниця читання і запису даних на диску. Розмір сектора вказує скільки байтів може бути записано в сектор. Ємність (об’єм) диска залежить від кількості доріжок на диску, кількості секторів на доріжці і розміру сектора. Нові диски перед використанням необхідно відформатувати. Форматування – це процес розмітки диска на сектори і доріжки засобами ОС.
Форматування може бути логічним і фізичним. При фізичному форматуванні поверхня диска розбивається на сектори і доріжки. При логічному форматуванні – на сектор завантаження, кореневий каталог та FAT(таблиця розміщення файлів). Всі файли на диску зберігаються у вигляді ланцюжків кластерів. Кластер – це група логічно послідовних секторів на диску. FAT-таблиця являє собою список кластерів диску, за якими ОС знаходить усі частини необхідного файлу. Для надійності на диску знаходяться дві однакові таблиці.
Форматування дискет
Перед першим використанням дискети чи диска їх необхідно відформатувати (підготувати для роботи з програмами). Для форматування дискети необхідно:
- вставити дискету до дисководу;
- натиснути правою кнопкою миші на значку диска А: (для цього спочатку запустити Провідник, або відкрити папку Мой компьютер);
- у контекстному меню вибрати команду Форматировать;
- у прихованому переліку Емкость вибрати ємність на яку буде відформатовано дискету (бажано залишити ту, яку пропонує комп’ютер);
- вибрати спосіб форматування;
- натиснути кнопку Начать.
Способи форматування:
- Швидке (Быстрое (очистка оглавления)) – відбувається очистка вмісту диска, але перевірка поверхні не виконується;
- Создание загрузочного диска MS-DOS – копіювання на дис системних файлів, в результаті чого утворюється завантажувальний диск, який можна використовувати для запуску комп’ютера.
- Повне форматування – виконується, якщо не обрано жоден із способів форматування. При цьому форматуванні не тільки стирається записана на диск інформація, а й перевіряється вся поверхня диска, тому це тривалий процес.
Отримання інформації про диск
Для отримання загальної інформації про диск необхідно:
- відкрити вікно Мой компьютер;
- відкрити контекстне меню диска;
- вибрати команду Свойства.
На вкладці Общие відображено інформацію про вільний і зайнятий простір диска, його файлову систему.
ДІАГНОСТИКА ДИСКУ.
Кожний файл, який записується на диск, займає кілька кластерів, причому частина пам’яті останнього кластера не використовується. Послідовність кластерів, які займає конкретний файл, не є неперервною: в загальному випадку – це сукупність розкиданих на диску груп кластерів, що з’єднані між собою спеціальними посиланням, розміщеними у FAT-таблиці. Така організація файлів забезпечує максимальну гнучкість системи. Наприклад, якщо ви корегуєте файл і збільшуєте його розмір так, що файлу знадобиться новий кластер, системі не потрібно переписувати файл заново на нове місце: достатньо знайти на диску вільний кластер, записати в нього нову інформацію і зв’язати його з попереднім кластером. І навпаки, якщо розмір файлу при модифікації зменшується, то частина його кластерів відмічається як вільна і може бути використана для запису іншого файлу.
Коли ви починаєте роботу з чистим магнітним диском, то засобами ОС файли записуються послідовно. Але при інтенсивних маніпуляціях з файлами (при модифікації, знищенні старих і запису нових файлів різної довжини) зростає рівень фрагментації диску; файл, що логічно сприймається як єдине ціле, фізично розщеплений на багато ланок, які розташовані в кластерах на різних місцях диску. Це призводить до таких негативних наслідків:
- Зростає ймовірність руйнування цілісності файлу;
- Стає майже не можливим відновлення випадково знищеного файлу;
- Зменшується продуктивність комп’ютера: при читанні (запису) файлу значний час витрачається на дискретне переміщення головки дисководу, що зчитує інформацію, з однієї ділянки диску на іншу;
- Прискорюється зношування механізму дисковода.
Час від часу потрібно проводити діагностику диску і усувати ушкодження. Програма ScanDisk дозволяє перевіряти гнучкий або жорсткий диск на правильність логічної організації файлової системи та знаходити фізичні дефекти поверхні диску; виправляти помилки.
ДЕФРАГМЕНТАЦІЯ ДИСКУ.
Чим щільніша заповнюваність диску і чим частіше на диску створюється знищенням файлів вільний простір, тим вищий рівень фрагментації цього диску.
Дефрагментація – це процес впорядкування розміщення файлів на диску. Де фрагментація виконує переміщення файлів у нові ділянки диску. Фрагментовані файли збираються з частин і перезаписуються у нове місце у вигляді послідовності. Програми, які виконують де фрагментацію, називаються дефрагментаторами. Операційна система Windows дозволяє виконати де фрагментацію за допомогою команди головного меню: Пуск – Все программы – Стандартне – Служебные – Дефрагментация диска
Для нормальної роботи комп’ютера необхідно систематично (1-2 рази на місяць) проводити діагностику жорстких дисків та їх дефрагментацію. Її краще виконувати коли інші програми не працюють.
ПРАВИЛА ЗАПИСУ ТА ЗЧИТУВАННЯ ІНФОРМАЦІЇ З ДИСКЕТ
- перш ніж записувати інформацію на гнучкий диск, його треба відкрити для запису.
- запис інформації на гнучкий диск та зчитування інформації з нього відбувається так само як і з жорстким диском стандартними засобами ОС.
- не можна дискету виймати з дисководу під час звертання ОС до неї.
- після закінчення роботи з дискетою її необхідно вийняти з дисководу.